Долетіли, ми вдома. Фух … можна видихнути. Не знаю з чого навіть почати, тільки з літака. Такої потужної подорожі ще не було 🙂 Це була перша флотилія на Карибських островах.
Перекинули півсотні чоловік на Кариби з різдвом в Парижі, дослідили острів Мартінік, побували в найкрасивішому ботанічному саду Балата, який я коли-небудь бачив, подивилися на залишки руїн, піднялися на вулкан Монпельє, купили бочку рому в музеї Рома, пройшлися на катамаранах по Карибських островах, піднялися до вулканів на Санта Лючія, викупалися в гарячих джерелах, побували в тропічному саду і побачили розкішні Пітони на заході, побували в бухті Віллібоу, де знімався один з епізодів фільма Пірати Карибського моря, купили риби в Кінгстауні і змилися звідти якомога швидше (контингент на островах небезпечний), мали розкішну вечерю на Бекія, було просто чарівно, пірнали і плавали з черепахами, рибками на Тобаго Кейс, бачили скатів, що кружляли навколо катамаранів, несли вахти і ловили хвилі в нічному переході, зустрічали світанки з дельфінами, відвідали 3 острівних держави, отримали візи, приготували і з’їли десятки кілограм лобстерів і крабів, випили бочку Карибського рому, ловили баракуд і тунців, влаштували піратську вечірку, зарядили людей сміхом, енергією і позитивом, захопили яхтингом і свободою! Неймовірна подорож, настільки насичене враженнями і спогадами, що здається ми тижні 3 подорожували. Що найбільше мені сподобалося, так це наші команди: веселі, позитивні, заводні. Коли вони тільки зайшли на борт, то переживали, боялися качки, хвиль, океану. Але коли вони сходили на берег – це були вже справжні яхтсмени і яхтсменки: засмаглі, мужні, вогонь в очах. Дуже запам’ятався крайній перехід з Санта Лючії на Мартінік – я просто милувався своєю командою, вони вже не боялися ні хвиль, ні вітру, а просто кайфували під вітрилами. Це було круто.
